Виховна робота
Заняття з малювання . Тема: "Півник - Свищик"
В групі середнього віку
Провела
Бутіна В.І.
Мета: поглибити знання дітей про українську народну глиняну іграшку свищик; учити дітей прикрашати лініями, крапками паперові силуети керамічних іграшки; розвивати зацікавленість до малювання, естетичне почуття, відчуття ритму; виховувати дбайливе ставлення до іграшок, охайність у роботі з фарбами, бажання малювати.
Матеріал: керамічна іграшка пташка - свищик , ілюстрації із зображенням керамічних пташок – свищиків, тоновані плоскі паперові силуети пташок, гуашеві фарби, пензлі та інше приладдя для малювання.
ХІД ЗАНЯТТЯ
Ігрова ситуація. До дітей приходить хлопчик, який приносить іграшку – свищик.
Друзі Петрика вітали
І йому подарували
Півника із глини.
Гарні іменини!
А той півник чубатий
Добре вміє співати.
Ходить Петрик по селу
Має втіху не малу.
Хто його почує,
Сміється жартує.
Петрик не вгаває –
На півнику грає.
Бесіда за змістом вірша.Яку іграшку подарували Петрику?З чого зроблена ця іграшка?Що вміє робити пташка?
Вихователь грає на свищику та пропонує його розглянути.
Що є у півника?Чим прикрашений свищик?
Фізкультхвилинка.
Швидко, діти, підлетіли,
Мов горобчики малі.
Руку вправо, руку вліво
Всі дружненько розвели.
А тепер до сонця руки
Й на носочки піднялись.
Руки в боки, два підскоки,
Всі прогнулись, підвелись.
Як горобчики, присіли,
Поклювали зернятко.
Піднялись і полетіли,
Усміхнулись сонечку
Вихователь пропонує дітям прикрасити паперових півників.
Діти розглядають зразок вихователя, намальовані візерунки.
Показ прийомів малювання. Вихователь звертає увагу дітей на те, що прикрашено у півника.
Самостійна робота дітей..
Виставка малюнків. Вихователь пропонує дітям пограти на іграшкових свищиках.
Торговицький дошкільний навчальний заклад
Тема: «До рідного краю лелеки летять»
Заняття з Ознайомлення з навколишнім світом
В групі середнього віку провела:
Бутіна В.І.
Мета: дати поняття про народну символіку – про лелек; поглибити знання дітей про весняні зміни в природі, про птахів, які живуть на території України, ознайомити з особливостями поведінки лелек; розвивати допитливість, спостережливість, пізнавальний інтерес дітей; виховувати любов до природи, турботливе ставлення до птахів.
Матеріал: ілюстрації із зображенням лелек у гнізді, вірші та загадки про лелек.
Хід заняття
Ігрова ситуація. Вихователь розповідає дітям, що з приходом весни до рідної землі повертаються птахи, які зимували в теплих краях. Пропонує відгадати загадку про дуже гарного птаха.
Довгоногий, чорно-білий
У гніздо на хаті сів.
Довгим дзьобом, знай, туркоче,
Ніби щось сказати хоче.
Де ж це ти був?Далеко-далеко!А як звуть тебе? (Лелека)
Діти розглядають ілюстрацію із зображенням лелеки у гнізді,Хто з вас коли-небудь бачив лелек?Чи бачив хтось із вас, де лелеки будують гніздо?Подивіться на картину і скажіть, де розміщене гніздо. (Так, на хаті . Лелеки будують свої гнізда на хаті, на дереві, на стовпі. Вихователь нагадує, що лелеки селяться тільки біля хороших і добрих людей).
Вихователь читає вірш Д. Павличка «Мрія».
Як виросту, збудую хату,
На хаті колесо приб*ю,
А там я посилю крилату
Лелечу клекітну сім*ю.
Нехай розводяться гніздяться
По всіх деревах та хатах.
Нехай мені щоночі сниться.
Що я літаю наче птах.
Бесіда за змістом твору.Діти, що хоче зробити хлопчик?Чи можна руйнувати гнізда птахів?Згадайте, що ми робили взимку на прогуляці.
Рухлива гра «Пташка і пташенята».
Мета: учити дітей ходити та бігати в різних напрямках, не наштовхуючись одне на одного; виховувати увагу; учити орієнтуватись в просторі.
Вихователь об*єднує учасників гри у чотири-п*ять підгруп, у кожній по шестеро дітей. Кожна група «пташенят» має свою хатку – «гніздо» (коло діаметром 3м, накреслене на землі або викладене скакалкою). У кожній підгрупі – своя «мати-пташка».
Вихователь
Пташечка мила
Під стріхою гніздо звила,
Над гніздечком кружляла,
Діток споглядала.
Полетіли пташки гуляти, собі їжу шукати.
Діти вибігають із «гнізд», стрибають, махають руками, ніби пташки крилами, бігають майданчиком. Після слів вихователя
Пташенята, не баріться,
Всі в гніздечка поверніться! –
Пташенята разом зі «своєю мамою» повертаються в «гніздо» та повертаються до них тільки за сигналом вихователя.
Вихователь розповідає дітям: «Діти, лелече гніздо прикрашає оселю. Люди дуже люблять цих птахів. Якщо хтось зруйнує лелече гніздо, то накличе лихо, біду. Лелеки – дуже дбайливі батьки. Вони доглядають за своїми дітками, привчають малих до праці. Малі лелеченята, як трошки підростуть, летять з дорослими лелеками шукати собі їжу. Запам*ятайте, діти: лелеки живуть сім*ями і дуже люблять свою домівку, той край, де народилися. Лелеки приносять людям щастя, спокій, а тому люди їх люблять і оберігають. Це дуже хороші, працьовиті птахи».
Розглядання ілюстрацій із зображенням лелек, бесіда.Якого кольору пір*я в них? (білого і чорного)Який у них дзьоб? (довгий)Які ноги? (теж довгі)Як називаються їхні дітки? (лелеченята)
Вихователь нагадує про те, що птахів треба оберігати, і тоді вони порадують нас своїми піснями.
Заняття з народознавства у групі молодшого дошкільного віку
«Веселий ярмарок»
Вихователь Т.Й.Ступак
Мета: поглиблювати знання про розмаїття форм і пропорційні особливості будови тварин і птахів; учити ліпити з глини іграшки, передавати форму та пластику тварин і птахів; давати знання про іграшку - вид гончарського мистецтва, про український ярмарок; виховувати повагу до праці народних майстрів і розуміння краси декоративно-прикладного мистецтва; розвивати асоціативне сприймання і мислення, увагу, уважність, уяву, художню фантазію,відчуття гармонії у процесі попереднього перероблення реальних форм на декоративні; виховувати повагу до людей похилого віку, любов до України, повагу до традицій і обрядів.
Попередня робота: ознайомлення з глиною, творчістю гончарів, гончарською іграшкою; вивчення віршів, пісень, танців; виготовлення костюмів, атрибутів; оформлення зали за допомоги батьків.
Дійові особи: ведучий (вихователь), Дід (дорослий); Покупець, Продавці, Скоморохи (діти), діти-читці.
Хід заняття-розваги
Передня частина зали прикрашена у вигляді ярмарку. Столи (прилавки) обвішані і обкладені товаром. Посередині зали стоїть українська хатинка.
Діти заходять до зали під мелодію пісні «Коробейники».
Ведучий. Сьогодні не будемо сумувати,
Будемо казочку розповідати,
Сідайте зручненько,
Слухайте тихенько.
Діти з вихователем сідають на килим. Біля хатинки з'являється Дід.
Жив собі Дід старенький,
Був на онуків він багатенький,
Усіх любив, не забував,
Подарунки дарував.
Дід лізе до кишені за гаманцем, рахує гроші, складає всі у кошик.
На базар Дід збирається,
Поспішати намагається.
Дід
Сьогодні - ярмарок святковий,
Куплю онукам я обнови.
Дід рухається до передньої частини зали, співаючи українську народну пісню «Ой, там, на току, на базарі»
Ой, там, на току, на базарі
Жінки обнови продавали.
Я на ярмарок піду,
Подарунки куплю, ой куплю!
За прилавками з'являються діти, які виконують ролі продавців та покупців.
Покупець
На базарі товару чимало:
Є погані й хороші товари.
Люд туди-сюди повертається,
Купити кращий намагається
1-й Продавець (пропонуючи хустки)
Є в мене хустинки,
Вони як картинки:
Яскраві на усіх малюнки,
Гарні будуть подарунки.
Дід роздивляється
2-й Продавець
Іди, Діду, до мене!
Задарма продаю,
Та ще на додаток даю:
Кішку з кошенятами,
Собаку з цуценятами,
Пальта і жакети,
Сукні і берета.
Дід іде до нього. Вибігають Скоморохи і танцюють.
Скоморох.
На нашому базарі
Не купиш ти товарів.
Є в нас гумор, вірші, пісні,
Суму в нас немає місця.
Гей, чоловіче, плати п'ятачок!
Скоморохи чіпляються до Діда, Дід свариться. Маленький Скоморох вибігає на перед зі стільцем, ведучи дівчину, яка вища за нього. Він стає на стілець, співає пісню на мотив української народної пісні «Ти ж мене підманула».
Ти казала, заспіваєш,
Але голосу не маєш.
Я послухав (дівчинка басом: «А-а-а-а!») - Ой, біда!
Підманула, підвила !
Приспів:
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене, ой, малого,
З ума-розуму звела
Запросила ти до чаю.
Даси цукерочку, гадаю.
Дівчина розгортає цукерку, їсть.
Придивився - вже нема,
Швидко з'їла все сама.
Приспів.
Обіцяла в подарунок
Принеси мені малюнок.
Мабуть, там я - молодець.
Дівчинка витягає з фартуха малюнок-карикатуру. Придивився - горобець.
Приспів.
Ти співала: я маленька...
Скоморох зістрибує зі стільця, дівчина стає на стілець. Ой дрібненька, ой маленька!
Придивився - ой біда!
Дівчина опускає спідницю, закриває стілець.
Підманула, підвела.
Скоморохи, сміючись, тікають.
Ведучий
Годину Дід ходив по базарі,
Бачив різного багато товару.
Не вирішив, що купити,
Щоб онукам догодити.
3-й Покупець
Дід, з глини іграшку купуй,
Малюків своїх здивуй!
Дід розглядає іграшку.
Ведучий.
Раніше з базару чи ярмарку привозили дітям гостинці - кольорові цукерки або пряники у вигляді півників, рибок, білочок, зайчиків, ведмедиків, а також глиняні свистунці у вигляді різних птахів і звірів. Спеціально для дітей виготовляли й музичні інструменти - сопілки, цимбали, бубонці тощо. Дитяча іграшка - зображення півника чи баранчика, створене нестримною фантазією народного майстра, - коштовна перлина декоративно-прикладного мистецтва.
У давні часи люди робили жіночі фігури з глини, прикрашали їх візерунками, обліплювали зерном і кидали у вогонь. Навколо вогнища виконували ритуальні дійства, пов'язані з культом Матері-Землі.
Після виконання цього магічного обряду, що мав сприяти багатому врожаю, фігурки віддавали для забави дітям. Так з'явилися перші іграшки.
Під час розкопок археологи знайшли чимало скульптурних зображень биків, баранів, свиней, птахів, коників тощо.
Українські народні іграшки надзвичайно різноманітні: дерев'яні, глиняні, сирні, солом'яні та з інших природніх матеріалів. Вони відрізняються за кольором, формою, візерунком, оздоблення і технікою виготовлення.
Діти залюбки бавилися такими іграшками. Баранчик у них «бекав», коник «іржав», «цокав», а козлик своїм гострими ріжками намагався налякати когось. Часто такі іграшки діти дарували своїм друзям.
За давнім віруванням, ці фігурки вважалися оберегами худоби. Дуже часто парубки дарували баранчиків своїм дівчатам, а вони ставили їх на загадку під образами. Сьогодні такі фігурки виготовляють лише як забавки для дітей.
Ведучий демонструє іграшки, виготовлені з глини.
Вам, напевно, часто доводилося спостерігати, як мама на кухні випікає з борошна смачненькі тістечка у вигляді сердечок, зірочок, горішків, ведмедиків,
зайчиків тощо. Ви також можете навчитися виготовляти іграшки з пластичного тіста.
Діти роздивляються демонстраційний матеріал.
4-йПродавець
Діду іграшки до вподоби,
Рахує гроші паперові.
До нього підбігають діти, кожний хапає іграшку.
Поки гроші рахував,
Розкупили весь товар.
Ведучий
Сів Дід і сумує,
Сам на себе він лютує.
Настрій в Діда поганенький -
Без подарунків зостались онуки гарненькі.
5-йПродавець
Ось, Діду, тобі глина, бери і вези,
Іграшки з дітьми сам ти зробив.
Дає Дідові кошик глини.
Діти підбігають до Діда, обнімають і цілують його.
Ведучий
Онуки Діда цілують,
Онуки Діда шанують.
Діточки зраділи,
Швидко взялися вони за діло.
Прилавки перетворюються на столи, за якими розсаджуються діти. Прикладом до роботи є іграшки, якими торгував Продавець гончарних виробів. Діти працюють.
Тема: Подорож Україною
Вихователь Максимчук Л. О.
Мета: розширювати знання дітей про Україну, її національні цінності; ознайомити з поняттям мапа; виявити у дітей наявність знань з даної теми на початку проекту, збагачувати словниковий запас; виховувати гордість за Батьківщину.
Обладнання:лялька в національному костюмі; мапа України; фотографії тварин та краєвидів України; малюнки національних страв; легенда про походження України; вірші.
Хід заняття:
1. Вихователь. Діти напевно ви здогадались, що сьогодні у нас буде незвичайне заняття. Ой хто це стукає у двері(заходить лялька Наталка).
Доброго дня малята!
Добрий день.
Я Наталка – українка,
Чорні коси у вінку.
Вишиту сорочку маю
І спідничку ось таку.
Вихователь. Діти подивіться як святково вдягнена лялька Наталка. Давайте розглянемо її вбрання.
Дидактична гра « У гості завітала лялька Наталка»
Вихователь запитує у дітей:
- Як називається одяг у який одягнена лялька Наталка? - Як називається наша країна?
- Як називає себе Наталка?
- Якого кольору спідниця?
- Якими кольорами вишита сорочка?
Вихователь. А для чого ти до нас завітала?
Наталка. Допоможіть мені будь ласка (дає вихователю згорнуту мапу)
Вихователь. Що це ти нам принесла?
Наталка. Я принесла мапу. Хочу, щоб ви познайомили дітей з нашою країною.
Вихователь. Діти,а ви хочете поринути у подорож нашою країною?
Діти. Так
Вихователь. Погляньте, діти на мапу: товстою червоною смужкою позначено кордони нашої країни, бачите, яка вона велика. А як називається наша країна, хто знає?
Діти. Наша країна називається Україна.
Вихователь. Так, правильно.А люди які живуть в Україні називаються українцями,українським народом,мова якою ми розмовляємо – українська. А зараз послухайте віршик про нашу Україну.
Україна - це небо блакитне,
А в тім небі зірки золоті,
Сяють нам з високості привітно
Ці два кольори, ніжні й прості.
Україна - це жовта пшениця
І блакитні волошки у ній
Гей як любо кругом – подивися,
В цій країні коханій моїй!
У горі небозвід оксамитний,
А внизу колосисті поля.
Край наш рідний, край наш привітний,
Рідне небо і рідна земля.
Вихователь. Діти, які нові слова ви почули у віршику?
Діти. Рідний край, Україна.
Вихователь. Молодці, діти, рідним краєм називають те місце, де людина народилась і живе. Для нас нашим рідним краєм є село Торговиця (Діти хором повторюють нові слова)
Вихователь. Молодці, діти, а зараз Наталка пропонує нам відпочити і послухати легенду як наш край став називатися Україною
Колись давно Бог родичів на народи і кожному наділив землю. Українці прийшли до Бога останніми, коли вільної землі вже не було. А Бог в цей час молився. Довго чекали українці завершення молитви. Бог обернувся і сказав:
Я вже всю землю роздав: жовту — єгиптянам, зелену — італійцям, сіру — німцям, чорну — росіянам, але за те, що ви такі чемні й хороші, не перервали мою молитву, я віддам ту землю, що лишив для раю (накраще місце): там є ріки й озера, гори і моря, поля і ліси, але пам’ятайте, якщо ви її любитимите, то вона буде вашою, а якщо не берегтимете, не цінуватимете, то її заберуть вороги.
Подякували люди і пішли у край, який Бог назвав раєм. Оселилися там: поле орали, з глини виготовляли посуд, з льону шили одяг, з дерева будували хати, заснували села і міста, і назвали цей край Україною, а людей почали називати українцями.
Фізхвилинка
Маленькі наші ніжки,
та знають свою путь.
На службу Україні,
Як виростуть, підуть.
(Діти марширують на місці)
Маленькі наші руки,
Та кріпнуть і ростуть.
На службу Україні,
Всю працю віддадуть.
(Діти піднімають руки вгору
і опускають до плечей)
Дитячі в нас серденька,
Та щирі в них чуття,
Любити Україну
Будуть ціле життя.
(Діти прикладають руки до сердечка,
а потім розводять руки в сторони)
Вихователь: Україна завжди славилася своїми національними стравами
І зараз я показиватиму фотографії страв різних народів, а ви віднайдіть українські національні страви. (Шашлик, борщ, плов, вареники, пельмені, галушки, чебуреки...)
Дидактична гра “Подорож Україною”
А тепер Наталка запрошує вас до подорожі Україною різними видами транспорту.
Запрошуються до літака вихованці старшої групи. Шановні пасажири, пристебніть ремні безпеки (діти імітують рухи), візьміть до рук штурвал, заведіть двигун, потягніть штурвал на себе, розправте крила і... полетіли. Наш літак приземляється в Кіровограді. (Вихователь показує місце на мапі, демонструє фотографії.)
Це дуже гарне місто в Україні.Це наш обласний центр.
А зараз ми сідаємо у потяг.
Увага, увага, з першої колії вирушає потяг “Сімферополь — Ужгород”.
Електровоз дав сигнал (звуконаслідують: “Ту-ту”...)і набирає швидкість (імітують). Провідниця запропонувала попити чаю, поїсти печива (імітують).
А з вікон вагону ми бачимо Чорноморське узбережжя (фотографія). Нас проводжають дельфіни — найбільші морські тварини, які живуть у Чорному морі.
Ми вже їдемо дуже довго, нас застала ніч, ми лягаємо спати (імітують).
Ранок. Умилися, почистили зуби. Поснідали і визирнули у віконечко.
Доїжджаємо до найбільшого міста України — Києва. Тут збудована найвища телевізійна вежа України, протікає найдовша річка України — Дніпро (фотографія).
Наш потяг мчить далі. І нам махає крилами найвищий птах в Україні — журавель сірий (фотографія).А он йде по болоту найважчий і найбільший звір в Україні — зубр.Увага, місто Ужгород! Ми виходимо з потяга (діти виходять із-за столів), беремо свої валізи і сідаємо в автобус, їдемо в гори (імітують).Тут, в Закарпатті, росте найвище дерево в Україні — модрина (фотографія).А тепер нам потрібна парасолька, бо Карпати (фотографія) — це “наймокріше місце”, тут випадає найбільше снігу і дощів.Помилувалися полонинами, сіли в автобус і поїхали (імітують).Умикаємо радіо, а там звучить вірш поетеси Ірини Савицької
Україна, любі діти, -
Наш чудовий край.
Там ліси, і полонини,
І луги, і гай.
І річок прудких багато,
І рибок в них тьма!
Все те, все, кохані діти,
Вітчизна свята.
Україна — це біленькі
У садках хатки,
Ниви, збіжжя засіяні,
Запашні квітки.
І міста розлогі, чисті,
Знай, дитя, це знай!
Україна наша рідна -
Це чудовий край!
Україно, Україно
Мій рідненький краю!
Цілим серденьком дитини
Я тебе кохаю.
І щоднини шлю молитву
Всевишньому Богу,
Щоб послав нам в Україну
Щасливу дорогу.
Автомобіль доїхав до дитячого садочка, отже, нашу подорож завершено.
ІІІ. Підсумок заняття
Що нам допомагало подорожувати нашою державою? (Мапа України)Як називають людей, які живуть в Україні? (Українці)А тепер усі разом голосно скажіть, як називається наша країна. (Україна)
Поведінка дитини - це стиль спілкування в сім'ї.
Кожному з нас відомо, що дитині часто буває необхідна допомога дорослої людини, її захист, порада, і навіть проста участь, ніжний дотик, привітний погляд, посмішка, щоб вона не почувала себе самотньою перед прикрощами, тривогами, турботами і щиросердними переживаннями дитинства. Пригадайте, адже ми і самі в цей період життя нерідко відчували себе забутими, скривдженими, нелюбимими, усіма покинутими, нещасними.
Чи близькі ви своїй дитині? Чи відомі вам її негаразди? Який він, ваш малюк?
Веселий чи сумний, упевнений у собі чи постійно сумнівається, стриманий чи різкий, дружелюбний чи задиркуватий, чи вміє дружити з ровесниками, трудитися і гратися в колективі? Від усього цього залежить результат будь-якої діяльності, у тому числі і навчальної.
Батькам дуже важливо постійно відчувати дитину, розуміти її поштовхи, мотиви вчинків, потреби і будувати свої взаємини з нею м'яко, чуйно, делікатно, добросердечно, незлобливо, невимогливо.
Адже звичайно діти спокійно сприймають зауваження дорослих, які зроблені доброзичливо, по-товариському, і, навпаки, - різко, грубо, напружено відповідають на роздратований, самовпевнений тон. Діти дуже люблять розмовляти, їм необхідне безпосереднє тісне спілкування, їм важливо ставити запитання й одержувати докладні відповіді на них. Вони не задовольняються односкладовими репліками.
Цікаве таке спостереження: коли, хоча б на кілька годин, діти опиняються в обстановці дружніх розмов, задушевних бесід, близького спілкування і порозуміння, то вони поводяться стосовно сторонніх і, головне, один з одним поступливіше і привітніше. Більше того: якщо діти семи-десятирічного віку поперемінно спілкуються із дорослими різко протилежного стилю поведінки, то поводяться щоразу відповідно до того стилю, під впливом якого знаходяться. Роздратований або байдужий, чуйний або ворожий, повчальний або диктаторський тон дорослого майже автоматично викликає такі самі інтонації в дітей! А інтонації впливають як на поведінку дітей, так і на їхні взаємини.
Пам'ятайте про це, дорогі батьки!
Будьте терплячі зі своєю дитиною. Якщо в неї щось не виходить, відзначайте її успіхи, а не промахи, хваліть її і виявляйте надію, що завтра все вийде краще, ніж сьогодні.
Ніколи не говоріть малюкові, що він поганий, говоріть, що він пога но вчинив. Не лайте і не карайте дитину, коли вона засмучена, вдарилася, перед сном або після сну. Поцілуйте її на ніч, обійміть. Скажіть що-небудь ніжне.
Малюкові не повинно бути нудно. Грайтеся з ним, якнайбільше грайтеся. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку... Діти граються не тільки тоді, коли бігають, змагаються у швидкості і жвавості. Гра може полягати й у великій розмаїтості творчих здібностей, уяви. Придумуйте якісь ролі, обмінюйтеся ними.
У семиліток є одна особливість, яка досить швидко зникає: велика залежність від думки дорослого, ніби забезпечена заздалегідь готовність погодитися в усьомузі старшим, і в той же час велика відкритість, прагнення поділитися з ним кожною своєю думкою, кожним порухом душі. Тому, хто упустить цей етап розвитку, не посіє зерна дружби, потім буде дуже важко.
У пору дорослішання своєї дитини мама, вражена грубістю і неуважністю доньки, навряд чи пригадає, як, утомлена після роботи, вона ухилялася від спроб першокласниці розповісти їй про свої турботи або різко обривала її при спробах сперечатися. А тато теж навряд чи пов'яже завзяте небажання сина поговорити з тим часом, коли, заглиблений у газету або телепередачу, він не міг відірватися від них, щоб вислухати майже незрозумілу, дуже емоційну розповідь сина про якийсь фільм.
Напевно, не подумають батьки і про те, що так і не зуміли викроїти тоді півдня, щоб піти з дітьми в зоопарк, поїхати за місто або просто погуляти, покликавши із собою однокласників сина або доньки і захопивши м'ячі, скакалки, ракетки, а потім удома за чаєм обговорити спільні враження. Адже саме ці сумісні заняття, спільні інтереси і сімейні захоплення, а не десятки куплених суконь і іграшок, кілограми апельсинів і цукерок згуртують сім'ю, закладуть дружбу.
Пам'ятайте, основа гарної поведінки дитини в школі, основа її успіхів у навчанні - це атмосфера любові, порозуміння і поваги один до одного в домашньому колі, це стиль спілкування в сім'ї.
Сенсорне виховання дошкільнят
Сенсорне виховання — цілеспрямовані педагогічні впливи, що забезпечують формування почуттєвого пізнання й удосконалення відчуттів і сприйняття.
Дитина пізнає навколишній світ, а також явища природи, події громадського життя, доступні спостереженню. Добре розвинена здатність сприйняття необхідна, і її потрібно розвивати в дітях. У процесі всієї життєдіяльності дітей відбувається накопичення ними сенсорного досвіду, збагачення їхнього світовідчуття, підвищення емоційного тонусу, активізація позитивних знань, пов'язаних зі сприйняттям явищ навколишнього світу, пробудження інтересів, формування потреб.
Дитина в житті зустрічається з різноманіттям форм, барв та інших властивостей об'єктів, зокрема іграшок і предметів домашнього побуту. Вона знайомиться і з творами мистецтва: музикою, живописом, скульптурою. Малюка оточує природа з усіма її сенсорними ознаками: багатокольоровістю, запахами, шумами.
Навколишня дійсність пізнається через аналізатори. Аналізаторна система інтенсивно розвивається в дошкільному віці, особливо від 2 до 5 років. Необхідно забезпечувати діяльність дітей, що вдосконалює їхні аналізатори. Дуже важливим є формування в дітей уміння слухати, спостерігати, бачити, чути. Для розвитку сенсорних здібностей важливо, щоб діти не тільки одержували відомості про те, що для чого вживається, як це називається, але й збільшували сприйняття цих предметів, випробовували різні відчуття від дотику до них, від дії з ними: переносячи предмети, відчути міру їхньої ваги; беручи їх до рук, відчути й визначити якість поверхні, температуру.
Зовнішні якості й властивості предметів навколишнього світу надзвичайно різноманітні. Кожний сенсорний еталон має своє словесне позначення: міри ваги, міри довжини, колірний спектр, розташування нот на нотному стані, площинній об'ємні геометричні фігури та ін.
Опанувавши ці еталони, діти будуть співвідносити з ними будь-яку якість, яку вони сприйняли, давати їй визначення. Завдяки цим «одиницям виміру» дитина повніше й глибше пізнає різні властивості конкретних предметів, її сприйняття набуває цілеспрямованого й організованого характеру.
Удосконалювання будь-якої діяльності залежить від рівня сенсорного розвитку дитини. Особливо чітко ця залежність простежується в художній діяльності, у якій потрібний переважний розвиток тих або інших аналізаторів, що забезпечують необхідну точність і тонкість диференціювання.
Залежно від змісту діяльності, її мотивів змінюються гострота, тонкість відчуттів, оскільки різні ознаки предметів виступають у своєму життєвому значенні. Засвоївши ту або іншу ознаку предмета в одному виді діяльності (наприклад навчилася розрізняти кольори в дидактичній грі), дитина використовує її в інших видах діяльності (малюванні, аплікації й т. ін.).
У розвитку почуттєвого пізнання велике значення має мовлення. Слово дорослого фіксує придбаний дитиною сенсорний досвід, узагальнює його. Уведення в словник дитини назв різних ознак допомагає розвинути здатність до порівняння — найважливішої розумової операції. Словесні позначення ознак і властивостей предметів сприяють осмисленому їхньому сприйняттю, чіткому розрізненню.
Отже, сенсорний розвиток дитини, з одного боку, має самостійне значення — отримання виразних понять про оточуючий світ, з іншого боку — складає фундамент загального розумового розвитку, що неможливо без опори на повноцінне сприйняття.
СЕНСОРНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПОБУТОВІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ
Значний час, особливо в дітей молодшого дошкільного віку, приділяється на так звану побутову діяльність, пов'язану з виконанням режиму. Зміст цієї діяльності дуже важливий для сенсорного розвитку. Під час умивання діти розрізняють теплу й холодну воду, пізнають інші властивості води, відчувають запах мила, сухість і вологість рушника. За сніданком, обідом, полуденком можна знайомити малят з особливостями їжі, продуктів, їхнім смаком, запахом, консистенцією, кольором тощо. У процесі виконання режимних процедур діти тренуються в просторових орієнтуваннях: права, ліва рука, нога, збоку, позаду й т. ін. Тимчасова визначеність режиму життя дітей допомагає їм засвоїти перші уявлення про частини доби, дні тижня, про те, що означає «зараз», «потім», «рано», «пізно» й т. ін. Дітей треба вчити цінувати час власний та інших, не спізнюватися, не змушувати чекати на себе. Таким чином, їх підводять до усвідомлення незворотності, плинності часу.
Діти дізнаються назву посуду, меблів, одягу, знайомляться з матеріалами, із яких вони зроблені. Сприйняття загострюється зі зміною характеру дій або життєвої ситуації. Черговим необхідно розрізняти тарілки за величиною, глибиною, чашки й блюдця за кольорами; у процесі роботи вони відчувають вагу, гладку поверхню, холодок порцелянового посуду, легкість пластмасового. Здвигання столів, розміщення стільців викликають інші рухові, дотикові відчуття, потребують сприйняття просторових відносин, ліній контуру тощо.
Ознайомлення дітей із предметами побуту, хатнім начинням служить
розвитку аналітико-синтетичної діяльності, тренуванню в порівнянні, класифікації.
Засвоєння та відтворення послідовності дій, необхідних для вмивання,
вдягання, роздягання, прийому їжі, сервірування столу, потребують
зосередженості уваги, пам'яті, мислення, довільності поведінки.
СЕНСОРНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ПРИРОДИ
Особлива роль у сенсорному вихованні дітей належить природі. Пізнання природного оточення спочатку здійснюється почуттєвим шляхом: за допомогою слуху, зору, дотику, нюху.
У будь-яку пору року діти відчувають радість д безлічі відчуттів, які дає природа. Як важливо надати їм можливість повніше відчути всі ці приємні, радісні моменти! Зануритися в атмосферу природи можна тільки на якусь мить, але ця мить для сенсорного розвитку дітей є дуже важливою. Так, у лісі, парку малята вчаться розрізняти забарвлення осіннього листя: у берези воно лимонного кольору, у верби — зеленувато-жовтого, в осики — червоного або лілового. Картина осіннього лісу, парку сприймається яскравіше, якщо запропонувати дітям послухати голоси птахів, шум вітру, шерех опадаючого листя, учити визначати запахи грибів, прілої зелені.
Більшість дітей реагують на нові, гострі відчуття бурхливими рухами: бігають, стрибають, валяються на траві, кричать, верещать, сміються. Така реакція є природною, і треба дати їй виявитися. Діти затівають різноманітні ігри — бігають навколо дерев, ховаються за ними, обіймають руками стовбури, збігають із пагорка. Особливо приваблює дітей вода: вони опускають у струмок руки, кидають гілки й стежать, як вони спливають за течією. Із трав, плодів, коренів, піску, води готують «страви».
Легко й охоче малята засвоюють назви квітів, трав, каменів. Таке безпосереднє спілкування з природою допомагає дітям знаходити їх, орієнтуючись за формою, будовою, запахом; вологістю, гладкістю, пухнастістю.
Чим більше органів почуттів «задіяно» в пізнанні, тим більше ознак і властивостей виділяє дитина в досліджуваному об'єкті, явищі, а отже, тим багатшими стають її уявлення. На основі таких уявлень виникають розумові процеси, уява, формуються естетичні почуття.
